Павук-листоноша доставив особисто Артурові тривожний заклик, написаний на крихітному рисовому зерняткові. Хлопчик занепокоївся: «Мініпутам загрожує небезпека — не можна гаяти ні хвилини!» Проте саме в цей час Артурів батько вирішує, що канікули скінчилися, пора їхати додому. Артур встигає попередити дідуся про одержане послання: а що як Арчибальд зможе щось придумати? З допомогою вірного пса Альфреда Артуру вдається вислизнути з-під пильного батьківського нагляду і повернутися до дідусевого будинку. Незабаром настане північ, місячний промінь торкнеться чарівної далекоглядої Арчибальдової труби і відкриється прохід до країни мініпутів. Але, на жаль, небо вкривають хмари, місяць потопає в них, і ні про жоден промінь не може бути й мови.
