«Ворон» — перлина творчості По. Це віддзеркалення страшного в природному, це поема про безвихідь горя з повторюваним із більшою силою рефреном — каркання ворона, загнаного в бурю до самітного мрійника, що сумує про свою померлу кохану Ленору… Любов підкреслює жах смерті, а смерть — силу й непереможність любові.
Розповідь «Елеонора», який також увійшов до цієї збірки, продовжує автобіографічні одкровення автора. Йому було 20, а кузині Елеонорі — 15, коли вони покохали один одного. Їй судилося померти, а він, палко закоханий, присягнув ніколи не одружуватися, не зраджувати її пам’яті. Вона ж дала обітницю охороняти його після своєї смерті й посилати звісточки з небес.
