Джулія Еймз у свої п’ятдесят сім нарешті насолоджується спокійним, безтурботним життям, лише час від часу згадуючи буремну молодість. Скільки всього вона пройшла, прагнучи вибудувати зв’язки з рідними та зрозуміти саму себе… Але тепер Джулія незворушна, самодостатня — і здатна контролювати все.
Та вже скоро виявляється, що таки не все… Її ошелешує раптова звістка від сина. Вона не готова розлучитися із зухвалою донькою-підліткою. Їй важко опиратися спокусам минулого, що вриваються в життя, підбурюючи знову ходити по лезу ножа.
