Ісаак Башевіс Зінґер (1904–1991) — один з найвидатніших представників літератури їдишем, лауреат Нобелівської премії з літератури 1978 року. У своїй творчості звертався до різних епох у житті східноєвропейського єврейства, однак певне коло тематичних зацікавлень залишається незмінним, адже воно зумовлене досвідом ХХ століття: йдеться зокрема про одержимості ідеологіями і демонами; виправдання Бога, який дозволяє те, що виправдати неможливо; етичне співіснування з іншим, зокрема з тваринами, і вибір не заподіювати зла.
Це видання знайомить читача з романами, які дають змогу скласти уявлення про широту жанрового репертуару творчості Зінґера. «Раб» (1962) — історичний роман, що змальовує поневіряння єврея Якова, який опиняється в рабстві у селян у Карпатах після погромів під час війни Богдана Хмельницького, у яких загинула його родина. «Шоша» (1978) — почасти автобіографічний твір про письменника у Варшаві міжвоєнного періоду на роздоріжжі між традиційною культурою своєї замкнутої спільноти і міжнародним модернізмом.
