До збірки увійшли дві повісті Віктора Гюґо — «Останній день засудженого» і «Клод Ґе» — крик совісті, який долинає крізь століття.
Твір «Останній день засудженого» — не просто добре чтиво. Це соціально-політичне ословлення питань смертної кари, втілене через художнє слово, до того ж на фоні радикалізації руху 30-х років у Франції щодо смертного покарання. Письменник відкриває внутрішній світ людини, яка стоїть на межі життя і смерті. Без імені, без минулого — лише думки, страх, спогади і жах очікування страти. Гюґо зриває з кари смерті покрови байдужості, змушуючи читача подивитися в обличчя несправедливості.
«Клод Ґе» — історія про людину, яку злидні, самотність і байдужість суспільства штовхнули до злочину. У кожному рядку — співчуття, обурення і виклик системі, що карає, замість розуміти.
Ця збірка — маніфест гуманізму, заклик до співчуття й переосмислення цінності людського життя. Гюґо пише серцем — просто, болісно і назавжди актуально.
