Жили ми чудово, бо знали, що матуся нам усе під ніс принесе!
Всі речі посортує, смачненьке приготує — і діток, і тата вона припильнує.
Та якось одного ранку мама переплутала банку і... з’їла дитяче.
Тепер вона плаче: «Ва-а-а, ва-а-а»... О-ля-ля! Матуся тепер — немовля!..
Ми — в шоці, тато — в шоці, а матуся-немовля лежить собі на боці
і верещить, і потішається, а тут Святвечір наближається...