Цей роман можна назвати доволі химерним і заплутаним за формою та змістом — читач запідозрить це, щойно прочитавши Пролог. Згодом здаватиметься, що це якась гра, де автор — майстерний оповідач, вправний маніпулятор, дивак-філософ, що насміхається з читача чи просто тримає увагу й зачаровує в стилі Кафки, Бальзака, Джойса або ж у стилі, не подібному на інших, бо ж сам Марк Аксельрод — професор компаративістики.