Роман Даніеля Кельмана «Гра світла» схожий на експресіоністську кінострічку. І це не дивно: адже його головний герой — Георг Вільгельм Пабст, один із найвидатніших діячів кіно, можливо, кращий режисер своєї епохи. У 1930-х роках Пабст працював у Франції, а коли нацисти прийшли до влади в Німеччині, перебрався за океан. Однак у Голлівуді, під сліпучим каліфорнійським сонцем, на нього чекав холодний прийом. Навіть Грета Гарбо, яку він обезсмертив, виявилася не в змозі йому допомогти.
І зрештою через родинні обставини і після кількох невдач в Америці Пабст повертається на батьківщину — до Австрії, яка тепер називається Остмарк і є частиною Третього Райху. Він усе ще вірить, що зможе протистояти пропаганді і не підкориться волі нацистських бонз, що для нього немає іншої диктатури, крім диктатури мистецтва, але перший крок до того, щоби його життя перетворилося на безнадійну плутанину, вже зроблено — він у пастці: кордони закриті, почалася Друга світова війна…
Блискучий роман про митця і владу, красу і варварство, а також про те, чи здатне мистецтво оголити істину за допомогою вигадки.
