Спогади дитинства, що їх ми споглядаємо з висот дорослішання, стають мапою до розуміння своїх рідних. Буває час, коли простору для розуміння не залишається - його забирають дрібні й великі образи, небажання говорити, довіритись. Його забирають нерозказані історії минулого, котрі часто є ключами до прощення та прийняття. Ця книжка - спроба промовити більше, аніж удається сказати вголос. Промовити тим, з ким так часто сидимо мовчки в одній кімнаті.