Погляд на війну очима молодого військового, який проводить паралелі між зображенням війни від всесвітньовідомих класиків і реальністю російсько-українського протистояння, показуючи, що це зовсім різні речі — війна заради пригоди, як, наприклад, було з Гемінґвеєм, і війна за виживання своєї нації. Артур Дронь ділиться власним досвідом і спогадами про побратимів, розмовами з ними, своїми снами, подіями, думками щодо віри, страху, надії, любові, братерства. Ця книга терапевтична як для автора, так і для читачів. Воїни можуть упізнати в описаних ситуаціях і словах себе, а цивільні — трішки краще зрозуміти захисників, які ще зовсім недавно були такими ж цивільними й мали своє життя, але зробили вибір стати солдатами. Проте це не скасовує того, що вони досі мають мрії та звичайні людські прагнення, і про це варто пам’ятати всім, хто знаходиться у тилу.
